До першої зустрічі з Ву Де, від якого я багато чого перейняв і якого називаю своїм Вчителем і Братом, і котрий познайомив мене зі старою Чайною Традицією, я вже мав деякий досвід спілкування з китайським чаєм, попрацював у двох основних чайних закладах Києва і навіть побував на Фанцуні – найбільшому пуерному ринку Китаю, що в Ґуанчжоу. Мабуть саме це тоді дало мені можливість по-иншому поглянути на Чай, на чайну культуру і на відносини його з людиною – довелося облишити свій конструктивізм і просто вбирати всю ту Свіжість, усю Чистоту, яка містилася в ковтках цілющого чаю Вчителя, і якою просякнуті були слова його. Дивно, але спротиву Невідомому не виникало – з’являлася якась невимовна Легкість і прийняття того, що відбувається, всіх навколишніх подій.

Той чай, його перші ковтки я досі часто згадую… Коли я скуштував уперше китайські, як їх ще иноді називають, «колекційні» чаї в Чайному Клубі, я був приголомшений їхньою вишуканістю. Цей перехід від масового, промислового товару з супермаркетів до чаю "колекційного" немов би підняв мене на новий рівень, який значно розширив горизонти сприйняття і відкрив величезну кількість тонких барв чайних букетів. Смаки і аромати довго визначали шлях мого розвитку, змушуючи рухатися саме в напрямку їхнього удосконалення. Але з часом стало чогось не вистачати, немов би я дихав вишуканим, але неживим повітрям… 2013workshop2І от знайомий запросив мене на семінар до «Чайної Людини» – майстра з Тайваню, який хоч і мав американське коріння, але достатньо давно мешкав на Сході і до того часу встигнув надрукувати вже декілька чудових книжок про Чай. Я підмовив ще свою чайну подружку Наталку, яка так само закохана в це дивовижне листя, і ми разом відправились у подорож до столиці сусідньої держави… Зустріч з Учителем стала моїм «виходом у вільне плавання» – усвідомленням, що Шлях Чаю для мене хоч і розпочався задовго до того, але саме зараз з’явилася можливість доторкнутися до нього, відчути його значно ширше й глибше. Той перший чай від Учителя захопив мене не стільки вишуканістю (у неї я занурився трохи згодом) – тоді мене зачарувала неймовірна природна Простота і Міць, немов би вся Сила Всесвіту зібралася в одній чаші (правда, і це я зміг глибше осягнути теж по деякий час). От саме ці Простота і Міць від Природи якось змогли тоді приборкати розум, який стрибав у оцінюванні перетікаючих подій, і змусили його просто пити чай: пам’ятаю, подумалося, що як я так і надалі буду тут все зважувати, тож і чаю не поп’ю…

Ву Де довго нам розповідав про «чистоту» взаємовідносин між Людиною і Чаєм: про те, як ми загоняємо рослини в ті рамки, які начебто необхідні нам, але той результат, що потім маємо, виявляється зачасто зовсім некорисним, ба більше, шкідливим як для самої Природи, так і для нас – її дітей. Ми намагаємося збільшити врожайність листя тими методами, які можуть із часом призвести до винищення самих чайних рослин. Хемічні речовини, які використовуються в чайній промисловості, руйнують Природу і зовсім не сприяють нашому здоров’ю. Ті люди, які колись уперше в давнину готували чайне зілля – тубільні шамани з Півдня Китаю, знахарі, перші лікарі – як раз і шукали в ньому зцілення, намагалися поновити через нього зв’язок із силами Природи і заручитися їхньою підтримкою. А що в більшості своїй маємо зараз ми? Листя настільки сповнене різноманітних хемікатів, що про якусь цілющість узагалі не може й бути мови: те, що саме було отруєне і знесилене колись, не зможе потім виводити отруту з нашого організму! А реалії саме такі: рівненькі рядки чайних кущиків, ті «красивенькі рослинки» на чайних плантаціях насправді зсередини дуже хворі через усі ті гербіциди-пестициди. Хоча, як я відчуваю зараз, вони значніше страждають від нашої неповаги, від того, що ми більше не бачимо в них живих істот, і для нас це просто ще один сільськогосподарський «товар», який ми збираємо, обробляємо і потім продаємо-купуємо, коли за саму природню цілющість і міць цього дивовижного листя стало важливішим те, що ми зможемо за нього отримати.

Одною з найважливіших складових чаю, яку я відчув тоді і яка так мене надихнула, була його Чистота: чистота не тільки в плані його органічності, тобто відсутності жодних хемічних складових на кшталт добрив чи домішків, а ще й чистота ставлення – повага до нього, як до частини Природи, як до живої істоти і повага до тих, кому ви його подаєте. Так, саме «подаєте», бо в цій Традиції чай навчають не готувати, не заварювати, а саме подавати, служити цим дійством (англ. serve). Вчитель подавав нам Чай, служив нам разом із Ним. Там не було жодного натяку чи відчуття, що він тут «відробляє свої гроші» чи продає свої «чудодійні чаї» або ж за допомогою всіх тих слів намагається нам нав’язати свою філософію чи якусь релігію. Я усвідомлював на власному досвіді, що найважливішим у чаї є те, скільки у ньому Чаю, а не якихось там наших поглядів, ідей чи концепцій – скільки його природної сутності, його Простоти й Сили, а не нашої самості. Так, найважливіше тут не те, що ми в нього вкладаємо, а саме те, що ми лишаємо Його таким, яким Він є від Природи!

Від того натхнення природною Простотою і Силою, Чистотою і Повагою в мене з’явилося величезне бажання, щоби і в нашій Україні були такі чаї, щоби була можливість ділитися, в першу чергу, всім цим зі своїми друзями, а також і з тими, кого Чай шукає сам. Так Учитель і казав тоді: "Не тільки людина шукає Чай, а й Чай шукає людину". Він познайомив мене зі своїм учнем, який в подальшому став для мене "чайним Братом" і який допомагає мені з чаями зараз. Я дуже радий, що маю таку можливість, і дуже вдячний тим чайним Фермерам, які з повагою ставляться до Природи, і тим людям, які допомагають його довозити сюди!

За нашою Традицією чай має бути чистим, бажано "Живим", тобто вільним від будь-яких хемікатів, розмножуватися насінням, мати місце для зростання, в якому лишається непорушною біологічна, природня різноманітність форм життя, його не зрошують, і ті, хто доглядає та обробляє його, ставляться до нього належним чином. Тобто, ідеально, коли чай зростає взагалі десь подалі від людських помешкань у своїх природніх умовах, і чайні фермери втручаються в його життєдіяльність тільки за великої необхідності. Звісна річ, що такого чаю на всіх нас аж ніяк не вистачить. Тому має бути і деяка кількість органічних плантаційних чаїв, при вирощуванні яких людина використовує екораціональні методи сільського господарства. Але і тут найголовніший критерій відбору лишається незмінним – жодних хемікатів і поважливе ставлення до Природи!

Для мене дуже важливо, щоби між Чаєм і людиною було якомога менше посередників, і щоби вони також мали до Нього чисте і поважне ставлення. Є така китайська приказка: "Чай, заварений крамарем, мав смак монет". Коли людина вбачає в ньому спосіб збагачування, і для неї це всього лише бізнес (останнім часом чай став дуже модним), то вона, зазвичай, зачасто думає про те і тим самим мимоволі лишає свій слід. Можу тільки уявляти, як смакував той чай, який я колись подавав у чайних закладах із подібними думками. Від того не те що соромно, ні – це стало моїм досвідом, котрий дав можливість усвідомити, разом із відчуттям Чистоти й Поваги, яке передавав Учитель, що аж ніяк не хочеться, щоби ці чаї набували "смаку монет". Так, я зовсім не задарма отримую їх, та для мене це не спосіб заробітку – для мене це допомога людям з якісним чаєм, моє служіння їм. Тому я найчастіше і не кажу про "ціну", а називаю це "рекомендованою пожертвою" чи "вкладом", адже ті гроші, які люди дають узаміну, швидше пожертва, ніж платня за якусь працю, можливість нам разом робити маленьку добру справу – хоч так долучатися до підтримки нашої Землі в чистоті і виказувати повагу до Природи. Мені зараз цілком достатньо того, щоби Чай утримував сам себе, і була можливість чаювати разом зі своїми близькими, друзями і тими, кому він не байдужий, не вимагаючи від них нічого. А найприємніша подяка – бачити ясні, радісні й сяючі очі тих, хто сприймає ці чаї так само, як і я! Тоді відчуваєш, немов би між нами зникають усіляки кордони – відчуваєш суцільну Гармонію. Сподіваюся, що в цих чаях ви також відкриєте Чистоту і Повагу, природні Простоту й Міць, які захопили мене свого часу і які досі так надихають мене з кожним ковтком…

Ось якось так і виникла в 2013-у році ідея, а потім з'явилася і сама назва: "Майстерня Чаю і Дао "Хатинка чайного мудреця"" ("Хатинка чайного мудреця" – це назва Традиції, англ. Tea Sage Hut)...

 

2013workshop

 

P.S. Хочу ще пояснити, чому я так часто згадую “Чистоту й Повагу”... Тоді, на першій зустрічі, я виніс ще одну важливу річ для себе: Шлях Чаю аж ніяк не відірваний від нашого звичного життя. Навпаки, він може иншими словами промовляти нам про те, на що кожен з нас сподівається. Я ще не бачив людини, яка б у своєму житті не хотіла бути щасливою, просто кожен по-своєму це розуміє… Так от, давні мудреці Сходу уособлювали розуміння “щастя” в двох словах: Гармонія і Спокій. А шлях до Гармонії і Спокою, до Щастя, для них лежав саме через Чистоту й Повагу. І не важливо, чим ви займаєтеся, Чаєм чи чимось иншим – якщо ви ставитеся до всього з Чистотою і Повагою, то вони неодмінно породжуватимуть у вашому житті Гармонію і Спокій. Отакою простою життєвою мудрістю були просякнуті ті чайні ковтки...


Сато