Живий Чай

Ву Де

У наших журналах ви не побачите иншого, настільки ж часто вживаного вислову, як «Живий Чай». Для всього того, що ми знаємо, практикуємо і поширюємо як Традицію, він є основною доктриною. З наступного уривку, котрий було взято і перероблено з нової книжки Ву Де, ми дізнаємось про шість характеристик Живого Чаю. І тоді наша чайна подорож розпочнеться з правильних кроків, а ми в будь-який момент зможемо передавати це важливе вчення.

Ми називаємо його «Живим Чаєм» через цілком зрозумілі причини: він осяває нас так, що кожна наша клітиночка почувається живою, колихаючись у дивовижних обертах його танцю. А втім, те, що ми розуміємо під Живим Чаєм, якраз і є справжній Чай — Чай, який вирощується у давній спосіб. Ми залишили в Центрі один старий примірник першої в історії реклами пуеру, перекладеної англійською. В її маломовності закладено дуже глибокий сенс: «Цей Чай значно могутніший за будь-що зроблене руками людини…»

В нашій Традиції є Живий Чай і… добре, і чай неживий. Під час вибору це стає найважливішим критерієм. Хоча, як ми побачимо далі, сам предмет значно складніший за все те…

 

Yunnan treesРозмноження насінням

Існує шість основних характеристик Живого Чаю, і кожна з них настільки ж важлива, як і всі инші. Перша свідчить про те, що він розмножується насінням. Чай є статевою рослиною, і це означає, що він є схрещуваним. У створенні його насіння задіюється величезна кількість природньої енергії разом із комахами й лісом, сонцем і небом. Кожен з них закладає в нього велику силу. Ви не знайдете двох однакових чайних зародків — будь-який з них створить повністю неповторне чайне дерево. Власне, це і дозволяє Чаю з успіхом мандрувати в різні кліматичні зони. Якщо ви посадите тисячу насінин, то шанси, що хоч одна з них виживе, будуть великими. На жаль, дуже мала кількість Чаю в Світі розмножується в такий спосіб, і причина тому, звісно ж, полягає в його виробництві та комерціялізації. Сумно, що він зустрічається з більшістю тих проблем, які переслідують усі сільськогосподарські продукти. На чайних плантаціях переважно використовують пагінці дерев, які висаджуються заради народжування инших. По суті, вони є клонами. Це, як вважають виробники, допомагає отримувати однаковий смак. Бо потенційно фермерові довелося би докласти просто неймовірних зусиль, щоби зробити це з декількома сотнями чи навіть тисячами різних дерев, кожне з яких має свої потреби.

На розвинення статевого перехресного обпилкування чайним деревам та їхнім родичам знадобилися тисячі років. Їм дуже важко розмножуватися таким чином, бо задля спаровування дерева не можуть наблизитися одне до одного, як роблять то люди і тварини. Як наслідок, рослини набули дивних способів: принаджують задля того комах, використовують вітер і под. Усе це має свої підстави. Карл Саґан згадував, що еволюція від безстатевого розмноження до статевого на цій планеті була такою ж значною, як і сам початок життя. Вона надає всім творчим силам Природи можливість стверджувати себе через цю величезну кількість форм. І дещо глибоке та могутнє зникає, коли рослині не дозволяють розмножуватися природньо. Різноманітність у Природі, рівно як і серед людських істот, є Магією. Тоді кожне дерево особливе. Безумовно, через спільну генетичну спадковість і однакові умови зростання вони мають деякі схожі риси. Але, так само як і в людей, у кожного з них своя цілюща дія, своя власна перспектива, свої досвід і мудрість.

Різниця в силі та в цілющих властивостях між чаєм, який розмножується насінням і тим чаєм, що клонується, очевидна. По суті існують два основні види чайних дерев: ті, які називають «дерева з великим листям» – первісні, найдавніші чайні дерева. Вони мають єдиний стовбур, виростають дуже високими і корінням своїм тягнуться донизу. З просуванням на північ Чай перетворювався на «дерева з дрібним листям» і ставав більш схожим на кущі, які мають вже декілька стовбурів, а їхнє коріння тягнеться поверхнею. Дійсно, листя стає все дрібнішим, коли Чай чи то природньо, чи за допомогою людини рухається на північ. У Японії його листячко здається настільки дрібним, що після скручування нагадує голки. В наші дні вік дерев із великим листям може сягати тисячох років. Найстарішому з них десь три з половиною тисячі! Ми обіймали його всімох. (Я поцілував його, а ще раза за вас.) Можливо, є і більш старі чи, принаймні, вони колись існували в минулому. Дерева з дрібним листям можуть жити сотні років, і деяким з них вже не одне століття. Та ось у чому тут сіль: клони на плантаціях зростають, як правило, всього лише по тридцять-п’ятдесят років. А зараз, і чув це я від багатьох фермерів, вони й до того не дотягують – инколи до п’ятнадцяти-двадцяти, не більше. Бо зазвичай коли врожайність падає, їх просто викорінюють.

Існує декілька видів птахів, які дуже люблять чайне насіння. Воно насичене, оліїсте та сповнене поживних речовин. Селяни навіть роблять з нього дуже смачну кухонну олію. Та нещодавно фермери розповідали мені, що насіння клонів другого покоління птахи не хочуть їсти зовсім.

 

Місце для зростання

Другим ключовим фактором для Живого Чаю є місце для зростання. Всі живі істоти потребують простору для свого зросту. Чи могли би ви бути здоровими в маленькій кімнатці або, що ще гірше, якби були б затиснутими в натовпі людей усе своє життя? Так само і чайні дерева потребують простору поміж собою, щоби тягтися своїм корінням. На Тайваню біля озера Сонця та Місяця колись посіяли сади, про які забули на 70-80 років. Коли люди вирішили знов за ними доглядати, то побачили, що чайні дерева зорганізувалися самі, і зовсім не чудовими рівнесенькими рядочками, зручними для збільшення продуктивності. Вони знали, що певні ділянки ґрунту мали кращу щільність поживних речовин і могли би підтримувати більше дерев у скупченні. На инших земля була біднішою, і тоді дерева вже потребували більшої відстані, розвиненішого коріння і простору поміж собою. Природа чудово розуміє, як Їй самій облаштуватися. Вона робила це задовго до нас. Дерева не зломаються і не впадуть, і втручання наше нічого не виправить. Чай не просто потребує місця для зростання – йому також необхідний простір, щоби тягнутися вгору до сонця і витягувати свою верхівки. Це важливо! Один біолог якось розповідав мені про те, що кожна рослина має невідоме співвідношення між корінням і кроною. Ми не можемо виміряти цей коефіцієнт, але ж він існує (насправді ми могли би це зробити, та для кожного дерева він був би свій, не однаковий). А коли ви підрізаєте верхівку, то відповідно й коріння буде скорочуватися. Ми часто обговорювали в цьому журналі, що Чай є настільки особливою рослиною через свою дуже складну глибоку кореневу систему, що він поглинає енергію (Ці) гори, на якій зростає, і тим самим обдаровує нас багатьма рідкісними мікроелементами.

На комерційних плантаціях усі дерева скупчені між собою надто щильно, через що вони конкурують один з одним за обмежені ресурси гір. А ще їх обрізають і тим самим ніколи не дають можливості зростати сильними і здоровими. Причина тому, звісно ж, полягає в прагненні підвищити врожайність, бо так зручніше обривати листя. Тут, як і з иншими сільськогосподарськими продуктами, здебільшого принцип такий: кількість важливіша за якість.

Різкий контраст відчувається не тільки на ділянках — його так само підкреслює і чаша.

 

Різноманітність форм життя

Третім аспектом Живого Чаю є різноманітність форм життя. Існує нескінченна кількість зв’язків і співвідношень між усіма живими істотами в будь-якому середовищі. Досвід, який ми отримуємо через свої власні втрати, доводить нам, що втручання в певні елементи Мережі впливає на всі живі істоти в ній, у тому числі й на нас, як її частинку. Вважається, що саме Чай допомагає нам визнати і виправити це, коли ми через нього пробуджуємо свою гаромонію із Природою.

Серед відомих людей Японії є один чоловік на ім’я Масанобу Фукуока, якого слід було б канонізувати, на мою думку. Він зробив багато важливого для Азії і для всього Світу, навчивши людей екологічно збалансованих сільскогосподарських способів вирощування, створив органічну сертифікацію та багато инших значних проектів. Він вивчав біологію в коледжі і все своє життя присвятив служінню Матінці Природі. Мені дуже подобається один його вислів про біорозмаїття. Спробую переповісти те, що він сказав: «Коли я навчався в коледжі, в мене був один професор, який зазвичай повторював, що філософії та релігії немає місця у світі науки. Минуло багато років. Якось одного дня я прогулювався ячменним полем і раптом збагнув, що насправді науці в світі ячменю немає місця!» Просто існує дуже багато зв’язків, які поєднують погоду з комахами і комах з мікробами – надто багато факторів для нас, щоби знати про те, як усі вони пов’язані один з одним. От і залишається тільки вимовити: «Цей Чай значно могутніший за будь-що зроблене руками людини…»

Я чув історію про те, що десь на Великих Рівнинах індіанці зазвичай казали: «Якщо бабак загавкає, то накличе дощ». Коли прийшли білі люди, то вони подумали, що то якісь забобонні нісенітниці, і почали вбивати, бо вважали їх шкідниками: «Вони переривають наші газони, тож потенційно можуть і фундамент нашого будинку пошкодити. Та і не відіграють вони ніякої очевидної ролі в місцевій екології!» Тубільці попереджали їх, що як вони повбивають бабаків, то не буде дощу. Ті тільки сміялися у відповідь. Звісна річ, коли вони знищили бабаків, то земля все більше стала нагадувати пустелю. Виявляється, ґрунт у цьому регіоні потребує сильної аерації, без якої трава і дерева не можуть рости. Ані трави, ані дерев, та ще й ніяких опадів! Бабаки провітрювали ґрунт, їхня роль була ключовою. Насправді, мудра людина зрозуміє, що бабак і є той дощ!

Взаємовідносини між комахами і зміями, ґрунтом і екскрементами жуків, мікробами та грибами за складністю навряд чи поступаються будові нашого тіла, якщо не перевершують її. На Землі немає подібного до зиготи суперкомп’ютера(-ів), який міг би наблизитися до її подоби і перетворив би в утробі мільйони клітин на тваринні форми ще більш складних систем. Та навіть якби ми і мали змогу вирахувати, як управляти всіма аспектами навколишнього середовища в сільському господарстві, то навіщо нам те? Все одно Природа робила це довше, і в Неї завжди виходило краще за нас. Ця загадкова мережа взаємопов’язаності створює невимовні відмінності між Живим чаєм і чаєм плантаційним.

 

Вільний від хемікатів

Серед шести характеристик Живого Чаю четверта є найбільш очевидною, обговорення якої не викликає жодних складнощів: безсумнівно, він вирощується без застосування будь-яких сільськогосподарських хемікатів. Ця трійка – пестициди, гербіциди та хімічні добрива – є руйнівною для навколишнього середовища та здоров’я фермерів і споживачів. Чайні дерева, які виживають після хемічних добрив, не отримують поживних речовин від гір. Вони немов пацієнти шпиталю, що борються за життя під крапельницею – забереш ці добрива, і вони вмруть. Через те, що чай зростає на вершинах гір, ці хемікати також спускаються вниз і шкодять иншим екологічним системам за межами господарства. Своїми отруйними наслідками вони безпосередньо впливають на життя самих фермерів та їхніх родин, котрі зазнають дію цих хемікатив у найсильніших дозах. Багато хто з найпалкіших прихильників органічного землеробства є його найзатятішими захисниками саме через те, що їхні родини постраждали від сільськогосподарської хемії. Подібний чай не є збалансованим і не підходить для майбутнього процвітання нашої планети, вже не кажучи про те, що він нівелює сам погляд на Чай як на лікарську рослину.

 

Жодного зрошування

П’ятою характеристикою Живого Чаю є те, що Він не підлягає зрошуванню. Коли ви штучно наводнюєте чайні дерева, то їх може бути більше на вашій земельній ділянці. Але ж вони ніколи не сягатимуть глибини своїм корінням, і натомість воно буде триматися поверхні. Тоді коли ви не зрошуєте і дозволяєте деревам шукати воду природньо, то вони занурюватимуться глибше — настільки, наскільки можуть, в залежності від гір і скелястого пасма під ними. Так, деяки з них загинуть, та це допоможе деревам з «місцем для зростання» — з тим фактором, який ми описували вище. А ті з них, що виживуть, будуть мати глибшу і міцнішу кореневу систему, і отже більше мінералів і енергії від самих гір. Хтось із них може зануритися корінням дуже глибоко, аж до гірського геотермального тепла, і отримати цінні мінерали, воду і теплоту для своїх організмів, що безсумнівно спродукує значно більше цілющого чайного листя…

 

Спорідненість

Шоста і остання характеристика Живого Чаю стосується діялогу між людиною і Чаєм. Адже, як ми вже часто обговорювали, його було створено для людини. Він реагує на нас. У кітайському письмі «людина», як один із ключів ієрогліфа «чай», підказує нам, що чай, який ми п'ємо – це розмова між людиною і рослинним царством, яке представлено ключем «трава» чи «рослина» вгорі та «деревом» у нижній частині. Природа цього спілкування неймовірно важлива задля якості та життєвості чаю. Тут згадують щось про гроші чи жадобу? Чи йдеться мова про любов і зцілення... А чи розмовляє фермер зі своїми деревами взагалі? Присутня Повага в тих бесідах? Задля створення так званих «живих» або «мертвих» чаїв усе це постає життєво необхідними питаннями. Якби ви поцікавились у справжнього поціновувача чаю, коли він збирав своє листя, то він мав би відповісти: «Коли воно було готове для збирання». І стільки, скільки дозволила Природа.

В Юньнані є старі печерні малюнки, яким три з половиною тисячі років, де люди роблять підношення чайним деревам. Вони з розкритими обіймами з удячністю очікують біля них, схиляються і в побожності приймають все, що дерева їм дарують. Та в сучасному світі ми більше зайняті тим, що вимагаємо від Природи виконання своїх забаганок. Володарю плантації необхідно отримати 500 кг з ділянки за рік, і на менше він не погодиться. Якщо дерева не дають стільки, то він просто корчує їх і замінює їхніми ж власними клонами. Звісно, Матінка Земля все надає і надає своїм користолюбним синам та дочкам, віддає з любові останні краплини життя, навіть ціною свого життя.

Ті сільськогосподарські проблеми, з якими ми зустрічаємося в Світі, найлегше зрозуміти через аналогію, яка вертає нас назад на наші шкільні уроки з граматики. Я знаю, що це смішно, та даруйте мені… Якщо пам’ятаєте, іменники можуть бути зліченними і незліченними. Зліченні мають однину і множину: одна качка, дві качки, одна чаша, п’ять чаш тощо. А в незліченних іменників не буває ані однини, ані множини, як у води чи борошна. Традиційне фермерство завжди було зліченним. Наприклад, у маленьких місцевих селищах Юньнані люди тримають свиней (множина, зліченний іменник). Протягом дня ці свині бігають селищем, а на ніч вертаються додому. І ніхто ніколи не сперечається, де чиї, бо вони знають своїх свиней (у множині, зліченний). Вони розрізняють їх за зовнішнім виглядом: «Та, що з білою плямою на лопатці – моя». І також вони знають їхні особисті риси: «А мій завжди сидить на своєму озадку». (До речі, всі приклади справжні.) Та в наші дні на свинофермах їх більше не розрізняють – це всього лише присутність величезної маси незліченної свинини! Ніхто не знає і не цікавиться, де починається одна свиня і закінчується инша. Більше немає поваги до індивідуальних істот (множина, зліченний), тільки маса незліченного м’яса. Звісна річ, що і Чай зазнає цього.

За традицією чайним деревам дозволялося зростати і старішати. Вони забезпечували ліками багато поколінь людей. Просто уявіть собі, що би ви відчували до того яблуневого садочка на подвір’ї за вашою хатиною, якби ці яблуньки надавали всю їжу, захисток і одяг вашій родині протягом п’ятнадцяти останніх поколінь. Якщо, наприклад, ваше прізвище було Ву, то можете повірити, ці дерева були би Ву значно більше за вас! Зрештою, вони ще годували вашого пра-пра-пра-прадідуся. Багатьом давнім деревам давали імена, їх часто обожнювали. А за перші кілька тисяч років пиття чаю люди навіть не вдомашнювали його — прото шукали дикий Чай, створений самою Природою.

 

Master Xie

Наш любий Майстер Сє на своїй органічній плантації в Мінцзяню, що в повіті Наньтоу на Тайвані

 

Повага до Землі й Природи, а також бажання ставитися до дерев швидше як до істот, що обдаровують, ніж до предметів споживання, є важливою частиною того, що утворює Живий Чай. Насилля над Природою задля наживи не може породжувати ліки, які б наближали нас до Неї.

Живий Чай розмножується насінням, має простір для зростання, його оточують багато різноманітних форм життя, до нього не застосовують штучне зрошування, й ті, хто доглядає його, ставляться до нього відповідним чином. Це неймовірно! Та на жаль Живий Чай має також одну серйозну проблему. Розумієте, яку саме? Вона полягає в тому, що його просто не вистачає на всіх. Якби весь чай Світу був Живим, то його було би дуже мало, і мільйони людей залишилися без нього. Я не хочу цього. Сподіваюся, що й ви теж. Тому треба шукати компроміс. Хай там як, а зараз епоха компромісів. (Якби ви не хотіли йти на поступки, то вас би не втілювали в 2015-у році!)

Компроміс наш полягає в тому, що разом із Живим Чаєм ми повинні мати якусь кількість і плантаційного. Тобто, буде менше простору для зростання, його підрізатимуть, зрошуватимуть, і він матиме обмежене біорозмаїття (сподіваюсь, хоч щось залишиться); також, можливо, иноді його клонуватимуть. Але саме тут ми встановлюємо межу. Далі не слід поступатися! Плантація повинна бути органічною. Все, крапка! Коли дерева посаджені надто щільно і конкурують одне з одним, вони не можуть собі дозволити мати поруч ще якісь рослини. Тому на більшості промислових плантацій вбивають увесь підлісок (і замість того, щоби повидирати його, вони, звісно ж, використовують хемічні гербіциди). Багато комах переважно не їдять чайне листя, проте почнуть це робити, коли ви повбиваєте всі инші рослини довкола. І тоді з’являються пестициди. Чай любить пухкий, піскуватий ґрунт, але пестициди ущільнюють його. А це призводить до хемічних добрив.

Виникає більш важливе питання, пов’язане з неорганічним чаєм: як ви можете сидіти в затишній чайній кімнаті і долучатися до Природи, коли те, що використовується для цього поєднання, було зроблено у спосіб, яким завдають шкоди самій Природі? І навіть якщо ви й відчуєте якийсь глибший контакт, то отримаєте лишень єдине послання: «Допоможіть!» Уся лікувальна цінність Чаю виходить з того, що він зростає в гармонії з Природою, Духом і життям на цій планеті. Чай допомагає виводити токсини з нашого тіла і, що важливіше, з наших сердець. Він завжди робив це для людей. Та як можуть токсини виводити токсини?!

Що то була за причина, через яку ми казали, що хочемо поступитися і мати деяку кількість плантаційного чаю попри все? Правильно, тоді кожен зможе пити Чай. Однак неорганічний чай цьому не відповідає, а отже і не варто йти на компроміс. І хоч в просторі за кількістю його виробляється більше, але ж не в часі. Зараз ми отримуємо величезний прибуток, однак це не триватиме вічно. Кінець кінцем, такі плантації залишаться занедбаними. І коли я казав, що хочу піти на компроміс заради того, щоби в кожного був чай, я мав на увазі всіх, у тому числі й майбутні покоління його шанувальників. Я хочу, щоби Чай був так само і в дітей моїх дітей!

Пам'ятайте, цю проблему не вирішити, якщо ви будете просто виказувати своє незадоволення. Першими жертвами хемікатів стають самі ж фермери. Один з найпалкіших прихильників органічного чаю на Тайваню просуває його через те, що його батько загинув від отруєння пестицидами, а в його брата знайшли рак. Тоді для роботи на фермі він ще був надто малим, і його це оминуло. А зараз він вирощує Живий Чай. Подібні випадки часто трапляються деинде. Ми просуваємося вперед шляхом долучення, а не через виключення. Швидше йдемо шляхом просвіти й позитивності, ніж негативності. Иншими словами, допомагайте розвивати позитив і навчайтеся від негатива. Безсумнівно, саме слово «органічний» і органічна сертифікація мають деякі проблеми. Наприклад, далеко не всі фермери, що вирощують органічний чай, мають можливість сертифікувати його. Але подібна система та ідеологія є найкращим рішенням з усього того, що ми давно вже маємо. І через те, що все більше людей ставатимуть здоровішими і пробуджуватимуться до гармонії з Природою, з Собою та один з одним, ми зможемо створювати нові, кращі сільськогосподарські системи, які прийматимуть до уваги наш зв’язок із землею.

 

Статтю надруковано в часописі "Global Tea Hut" у квітні 2015 року.
Перекладено спеціяльно для TeaSageHut.org.ua

teakettle