П'ять складових Сутності Чаю

Cлова тільки вказують на справжнє значення цього Шляху Чаю, якось узагальнено обмальовують його, а ми лише можемо сподіватися, щоби вловити миттєві просвітки цього через ті аркуші, котрі ми пишемо і промовляємо. Якщо і є якийсь Шлях, якась Стежка Чаю, щоби ними йти і жити — вони, безумовно, містяться у вирощуванні, обробці, приготуванні та питті. Цими соковитими бруньками Ча Дао ми маємо напоювати своє життя. Після них ідуть другорядні аркуші, які ми зазвичай відкладаємо до наступного сезону — історії, звичаї та роздуми про чай. За традицією чайних звичаїв, які вчитель передає своїм учням, ми маємо багато що вам розповісти про те, чим, власне, чай є для нас. З иншого боку, ми не повинні забувати, що жива енергія, якою ми стаємо, коли приєднуємося до гармонії чайного життя, набагато цінніша за наше розуміння. Коли життя вже прожито, ми не зможемо передати, просто вказати дорогу чи залишити якомога більше покажчиків задля полегшення подорожі майбутнім мандрівникам. Цей список є одним із тих знаків, що прикріплено на майже всохлому старому дереві, яке ви знайдете одразу за давнім струмком...

Люди часто запитують, що чай "означає", наче це один із символів, викарбуваних на старій храмовій стіні, і його треба розтлумачити. В нашій традиції ми говоримо про сутність і значення чаю, які показано п'ятьма принципами. Але ці п'ять аспектів не можуть розглядатися, як щось відособлене від чаю, на котрий вони час від часу посилаються. Принципи ці, швидше, і є та сама сутність, що її визначають і розвивають у нашій традиції. Ми приймаємо цих п'ять первинних форм чаю не як символічне завершення, до якого спрямовується наша чайна практика, а як цілісну сутність нашого чайного життя. Вони і є той чай, який ми п'ємо і розповсюджуємо — і листя, і настій тощо. Ця чаша, що парує чаєм, і є отих п'ять функцій; і якщо ви не подасте разом із цією чашою одну або декілька з них, то це не буде Чай. Ми даємо визначення нашому чаю через збирання, обробку і приготування. Але більш важлива та енергія, з якою ми робимо ці речі, і яка має знаходитися у згоді з одним чи декількома з тих п'яти принципів.

Якщо ми розглядаємо цих п'ять цінностей як щось, до чого треба прагнути — як кульмінацію Ча Дао, наприклад,— то насправді це очікування буде марним. Ці п'ять сутностей і є чай. Вони вже закладені у ньому: як рослина, напій, культура і Дао. Вище ми зазначили, що ці п'ять сутностей — те, чим чай для нас є; не те, що він символізує. Тому ми маємо продемонструвати їх у нашому чаї, а не вдаватися до якоїсь езотерики. Отже, ці п'ять принципів на часте запитання "А що чай означає?" не відповідають. Проте запитання "Що таке чай?" точніш за все можна задовольнити нижченаведеним переліком; принаймні, це стосується нас.

Безумовно, важливо наголошувати на тому, чим для нас є чай з погляду традиції, адже необхідно систематизувати те корисне знання з метою подальшого передавання майбутнім учням. Та ми також застерігаємо від того, що ідеї зачасто переходять у жорсткі конструкції, і має лишатися можливість погоджуватися з ними або ні. Цей перелік не є якимось чайним дороговказом для всіх — це те, як ми визначаємо за нашою традицією свій власний розвиток і прояв чайного життя. Чай наш має служити доказом тих цінностей, і на їхній воді він повинен заварюватися, аж допоки настій, аромат і навіть та пара, що здіймається від чаю,— все це не буде увібране із ними разом. Ось як ми визначаємо чай:

Чай — це Природа
Чай  це Медицина
Чай  це Серце і Дух
Чай  це Дружба
Чай, як Учинок Доброзичливості

 

Чай  це Природа

Це листя є земля, ґрунт і скелі, вітер і вода. Через них, коли ми п'ємо чай, ми немов опиняємось на природі просто неба. І також воно є уособленням того, що знаходиться поза межами нашої планети, коли листя поглинає сонце, місяць та світло зірок у процесі фотосинтезу. Рослини не мають відчуття роз'єднання чи відокремлення від їхнього середовища: вони вдихають і видихають, приймають дощ і сонце, мінерали та енергію. Все це тече крізь них, незалежно від того, отримують вони його чи віддають. Рослини є частиною свого навколишнього середовища, вони невід'ємно пов'язані з Життям, що оточує їх. Чай пропонує нам цю єдність, адже ми теж частина цієї Землі і виросли з неї так само, як і він. Коли ми ковтаємо напій з цієї цілющої рослини, межі між зовнішнім і внутрішнім світом розпливаються: спочатку чай не є ми, але потім...

Ми п'ємо чай, щоби відродити наші зв'язки із Землею і Небом. Він розповідає нам про наші власні першоджерела у воді і камені, в мінералах і рослинах. Без дерев у нас би не було ані їжі, ані повітря для дихання. Вони так само необхідні для нашого існування, як і решта складових нашого тіла. Ми пов'язані з ними найтісніше, бо дихаємо ми їхнім повітрям, їмо їжу з них та вбираємо їх у свої тіла, розуми й душі. Ми маємо навчитися знову відчувати свою залежність від Природи, як це робили наші предки. Багато людей у ці часи майже не сприймають через свою повсякденну свідомість, наскільки ми пов'язані з рослинами.

Чай є одним з учителів рослинного світу: як той, що з'єднує нас із джерелом, він виріс із Землі, щоби стати нашим провідником. Він говорить мовою світу, який є більш глибоким і набагато давнішим, ніж те суспільство, в якому ми зараз живемо.

У найпростішому своєму розумінні, яким воно сходить з гір — далеким від міста та його шуму — Чай і є Природа. Давні китайці казали: "Чай несе Природу в суспільство." Так, легше за все відірвати чай від Природи, коли п'єш його в якомусь чудовому чайному домі десь у центрі міста. Та про що би Чай вам сказав, коли б ви злилися з Природою через нього, а саме листя було оброблено в такий спосіб, який завдає шкоди цій Землі? Чи не волав би він про допомогу?

Нехтувати джерелом походження, як прояв нашої колективної системи цінностей, для нас більше неможливо. Зараз, коли ми щось оцінюємо, для нас не менш важливим є те, яким шляхом воно виробляється і звідки воно походить, ніж яке задоволення воно нам принесе. Тому чай вищої якості має вироблятися збалансованим і чистим; одного лише приємного смаку від нього вже не достатньо. Те, що ми п'ємо чай, є частиною природнього циклу від дощу до скель, від насіння до молодого деревця, від неба до листя. Ми входимо до цього процесу Природи і віднаходимо в ньому себе. З цієї причини важливіше, щоби чай поважався більш за листя. Чай — це дерево. А кожне дерево має душу — унікальне єство, з яким слід спілкуватись, а не намагатися вказувати йому, як задовольняти наш смак.

Чай також є Природою в більшому, трансцендентному сенсі — це Вхід до самого Існування. Чай є Природа, і, як усе в Природі, він з'явився через процес Її творення — без сонця, неба, землі чи зірок не існувало би ніякого чаю, про який можна було б говорити. Все це стосується Дао, і пиття його часто призводить до "повернення".

Втім, слова наші ніяк не претендують на якесь там відчуття довершеності...

 

Чай — це Медицина

Навчитися шанувати цілющість у чаї — дуже важливо для нас. Чай є великим цілителем тіла, розуму й духу. Найдавніший довідник з китайських лікарських рослин у згадках про чай стверждує, що він «прояснює очі». Цей вислів дуже переконливий, і тому Шень Нун, батько всієї Китайської медицини, називав чай «царем усіх лікарських рослин». Очі проясняються тоді, коли душа і тіло знаходяться в злагоді.

Чай є «ліками» в тому значенні слова, як його розуміли тубільні американці: те, що центрує і пов'язує нас зі світом і всім життям. Медицина підтримує нас у зв'язку із Землею та усім життям на ній. Здоров'я тіла, розуму й духу, як допомога цій гармонії, з нього ж і зростає. Здоров'я дуже близько до гармонії. Коли наші тілесні функції в злагоді, внутрішньо і зовнішньо, то ми здорові. Те ж саме можна було б сказати про розум і дух. Себто, якщо ви маєте якісь негаразди, то пийте чай; якщо ні... то пийте чай!

На певному рівні досвіду люди дійсно можуть спілкуватися з рослинами — це той рівень, який наші предки використовували мільйони років. Знання від рослин допомагає нам поєднатися зі Священністю цієї Землі і своїм власним місцем на ній. Така мудрість лікує не тільки на індивідуальному рівні — вона також допомагає нам змінювати структуру свого суспільства збалансованим, здоровим шляхом, і тим застерігає нас від створення загрози всьому життю на цій планеті, що зараз, через свою неузгодженість, ми і чинимо.

Чай — це адаптоген, що допомагає пом'якшити не тільки якесь, а, можливо, навіть усі нездужання. Живі чаї мають хист знаходження та лікування будь-якого нашого нездоров'я, незалежно від того, фізичне воно чи духовне. І до того ж чай можна використовувати щодня, на відміну від більшості цілющих рослин, які придатні до лікування якихось специфічних захворювань. Але якщо ви здорові, то вони можуть вам нашкодити. Його адаптогенна активність поширюється не тільки на наші тіла, бо він також пристосовує наш дух до будь-яких обставин. Є один старий вислів: «Досить дивно, що чайник може запропонувати нам водночас як чудову і затишну самоту, так і товариство й спілкування». Чай має особливість пристосовуватися до енергії будь-яких зборів: від глибокої тиші до великого свята.

За цією традицією ми культивуємо повагу до чаю, як до цілителя. І специфічні аспекти цього не важливі. Незважаючи на знайдені докази науковців про те, що чай запобігає раку, допомагає регулювати кров'яний тиск і под., ми не це маємо на увазі, коли говоримо про його цілющі властивості. Чай значно більше, ніж просто засіб, який приймають заради лікувального ефекту. Чай зцілює. І разом із можливістю підтримувати належний кров'яний тиск, лікувальні сили його на цьому не закінчуються, принаймні, не в цьому його сутність. Він зцілює більш істотньо — на світовому рівні, так би мовити. Він може наново зцентрувати нас у нашому джерелі. Ви випиваєте декілька чаш, і як казав великий чайний поет Лу Тун: «Останню вже не було потреби пити, бо відкрилася мені путь у царство безсмертних». Навіть серед сум'яття великого міста чай може перенести нас у цілюще місце.

 

Чай — це Серце і Дух

Чай є духовним шляхом, Дао. Коли ми живемо чайним життям, ми усвідомлюємо, що в усьому тому, що ми робимо, ми готуємо чай. Те, що ми їмо, так само впливає на наш чай, як і те, яким чином ми ставимося до людей. Один з наших майстрів завжди повторює: «Якщо ви хочете навчитися готувати чай, то спочатку маєте навчитися бути людиною». Та про те легше сказати, ніж зробити.

Рікю лишив нам чотири якості чаю: Шанування, Чистота, Спокій і Гармонія. Вони складають основу будь-якої чайної практики. Ми маємо плекати шанування до чаю, до наших гостей і до себе, свого чайного посуду і чайного простору. Ми вдосконалюємо цю повагу через очищення себе, свого приладдя та свого чайного місця, бо все це насправді священне. Очищений простір приводить до спокою, як внутрішнього, так і зовнішнього. А коли ми у спокої, ми знаходимо відчуття довершеності, присутність. Ніщо не втрачене в цьому моменті. Через те чотири якості, як єдине ціле, заварюються в один настій. Ковток цього еліксиру може змінити нас назавжди.

Чай — це шанування звичайного моменту: вшановування структури дерева чи каміння, сонячного світла, яке осяває струмок диму від пахощів, чи пари, що здіймається від чаші... Суть полягає в тому, щоби знаходити потаємне в усьому, в кожній миті свого життя. Якщо ми заварюємо чай у пошані, то ми очищуємося; а чим чистішими ми стаємо, тим з більшим шануванням можемо з заварювати. Спокій і гармонію також плекають всередині і ззовні. Спочатку ми практикуємо зовнішній спокій задля досягнення міцної внутрішньої непорушності. А коли ми перебуваємо в непорушності, то вже не має значення, чи є якийсь неспокій навколо нас. Ми можемо тоді заварювати чай у центрі міста і все одно відчувати й ділитися миром з иншими.

Кажуть, що Шлях Чаю на 80% складається з очищення — внутрішнього і зовнішнього. Ми працюємо над очищенням своїх сердець, щоби готувати більш чистий чай, який захоплює людей, зцілює їх і пов'язує з Природою. Це вимагає покірності, чистоти, уважного й медитативного розуму та инших сприятливих якостей. Якось учень запитав свого майстра про те, як написати довершений каліграфічний сувій, і майстер відповів: «Удосконалюйся сам і пиши природньо!» В той же спосіб ми пізнаємо наш розум Дзен у нашому чаї — ми вдосконалюємося самі та заварюємо природньо. Тоді наша мудрість передається світові через наш чай, який промовляє гучніше за будь-які слова, і до того ж набагато прямішим шляхом.

Найбільш важливим елементом у гарному чаї є не чайний посуд, вода чи деревне вугілля, і це навіть не листя — це, скоріше, розум того, хто його заварює. Одне з чайних зібрань, яке найсильніше на нас вплинуло, відбувалося в простому оточенні, і про той чай нема що розповісти — такий собі зелений чай, що був заварений у старій тріснутій чаші. Та іншим разом ви бачите, як дуже коштовний чай у найкращому оточенні псується надмірним дуднінням еґо, яке, на превеликий жаль, ним просто нехтує. Коли чай віддають або приймають із відкритим серцем, то трапляється Магія.

Живий чай — це листя, яке зростало в гармонійних, екологічних умовах, і воно сповнене Ці цієї Землі. Це також і те, що ми робимо з тою енергією, яку колись нам було надано. Те, чому ми навчилися після спілкування з нашим майстром, Листям, і як ми застосовуємо цю мудрість — є важливими визначниками прогресу. Якщо ми не прислуховуємося до Його мудрості, Воно може відвернутися від нас. Ми маємо навчитися наслідувати Його образ життя, Його живий і сяючий дух чаю. Це означає, що Шанування, Чистота, Спокій і Гармонія не були знайдені Рікю — він лише назвав їх. Вони є природними якостями Чаю самого. Рікю навчився їм від нього, так як і нам слід зробити. У здійсненні подібних якостей у нашому житті ми живемо енергією самого Чаю — ми стаємо проявом чайного духу.

 

Чай — це Дружба

Чай завжди був символом цивілізованого світу й миру. «Чай допомагає знаходити друзів»,— цей старий вислів визначає той настрій, що ми поширюємо з чаєм. Чай не завжди глибокий і незвичайний, иноді це час або простір тихої радості, де ми можемо святкувати старих друзів і здобувати нових. Чай розслаблює і звільнює нас від еґоістичної промови, яку ми зазвичай маємо. Спокійні та радісні, ми можемо полишити своє еґо разом із своїми черевиками біля дверей. У першій відомій книзі про чай Лу Юй, чайний мудрець, написав, що чаювання кожного ранку було єдиними годинами дня, коли він впевнено усвідомлював, що навіть сам імператор у цей час робить подібне. В Японії чайна кімната була єдиним місцем, де люди різних класів і звань могли би зустрітися і поспілкуватися вільно від усіх соціальних обмежень. І коли вони через чай скидають усі свої маски, то самі виявляють свою відкритість і одвічні зв'язки між собою.

У цьому чайному просторі ми усі висвячені. Немає ані класів, ані звань чи ступенів. Ми всі чисті й вільні, і це дозволяє нам приязно розмовляти. Чай за століття поєднав людей, культури і країни. Лу Юй також казав, що справжня людина чаю ніколи не відмовиться від запрошення на чаювання. Навіть якщо на чай нас запросив наш ворог, то ми йдемо, бо знаємо, що це може стати тою чудовою нагодою, яка дозволить примиритися з ним.

У наші дні ми часто забуваємо про вагомість більш простих подарунків: чашки чаю, глибокого прислухання до своєї близької людини, чи, можливо, навіть непідробного погляду у вічі один одному. Жоден ґаджет ніколи не зможе замінити справжній людський зв'язок. Почаювати разом — то величезна нагода поєднатися із тими, кого ми любимо. В затишному стані чаювання дружба квітне, поглиблюється, і приготування чаю само по собі вже є проявом дружби.

 

Чай, як Учинок Доброзичливості

В обслуговуванні себе немає жодної майстерності. За цією традицією ми не вчимося готувати чай — ми вчимося подавати* його. Справжня майстерність має бути саме в цьому служінні людству. Разом із своїм розвитком ми засвоюємо, що служимо еволюції свідомості як такій, а ці зріст і пробудження є безособовими процесами — природній рух Світла в глиб життя. З підношенням чаю ми пропонуємо свій дух у справжній спорідненості. Весь рух у цю святу царину є спробою повернути дари, які будуть підтримувати нашу спільноту.

То є слушна нагода — приділити час і простір зціленню, коли ви від чистого серця подаєте чай иншим. Подібне розкриття часто змінює людей. Ніщо не може бути більш важливим. У цей неспокійний час, коли ми стоїмо обличчям до невизначеності майбутнього, лише еволюція людської свідомості врятує наш рід. Ця Земля не має ані екологічних, ані кліматичних проблем — вона має лише людські проблеми. А проблеми людськості не вирішуються політично чи економічно, бо це є проблеми самої серцевини. Якщо й існують якісь ліки, то для цієї сутності вони мають бути також.

Чай поєднує дуже різних людей. Иноді ми організовуємо такі собі придорожні чайні килимки і подаємо чай перехожим, пропонуючи їм трохи присутності і серцевої доброти в чаші. Це дивовижно, наскільки скидання взуття і сидіння на землі заради того щоби випити чашу-дві чаю, може мати сильний вплив на чийсь день. Задля розуміння чогось, вам треба зануритися в це — і тоді воно приходить шляхом співучасті. Якщо хочете осягнути Чай, то станьте посеред парку або ринку, при дорозі чи храмі й подавайте такий чай, який є вчинком доброзичливості. Саме в такі моменти гість і господар зникають, і ми приходимо до єдності, в якій усі ми корінимося: це Світло, що сяє зсередини.

___________________
* В данному випадку "подавати" (в оригіналі "to serve tea") ще означає "служити иншим" (прим. перекл.)

 

Статтю було надруковано у дванадцятому числі
часопису "Global Tea Hut", січень 2013 року.
Перекладено спеціяльно для TeaSageHut.org.ua

teakettle