Для такого широкого, значно глибшого дослідження чаїв Тайваню на нашому шляху, якого ми ще ніколи не робили, нам потрібен особливий примірник — такий, що заради нього було би варто зробити зупинку, особливо посеред дивовижно буяючої зелені тайванських гір.

“Пісня” Пуера — то не просто звуки, які ми можемо почути на власні вуха, такі як спів пташок, цикад, шелест листя на вітрі й под. Існує величезний спектр частот поза нашою психосоматичною будовою тіла, поза межами наших можливостей сприйняття.

Чай, який ми зробили самі, безумовно, завжди є найрідкіснішим і найбільш цінованим серед тих, які ми вам посилаємо. І не тільки через те, що задля його приготування нам доводиться відправлятися у мандрівку до тої місцевості, з якої він родом (подумки забираючи і вас із собою) — це також означає вкладати свої серця в свої руки і поширювати прямий дотик, який, ми сподіваємося, передасться вам усім і зміцнить цю світову спільноту.

Тема журналу в цьому місяці поставила особливі вимоги до нашого чаю: ми маємо знайти такий, щоби був ідеально пристосований як для приготування в чаші, так і для заварювання ґонфу. Після достатньо довго розмірковування над цим ми так і не знайшли нічого кращого за найвеличнішу перлину Новітньої Ери Пуеру – Дженпінь (Zhengpin) 2004-го року від мануфактури Чантай.

Аарон Фішер народився і виріс у місті Огайо, що в Сполучених Штатах. У коледжі вивчав східну філософію та антропологію. На першому курсі зацікавився чаєм і медитацією. По закінченню коледжа Аарон переїжджає до Азії, де мешкає останні 20 років.

Кожний раз, коли весна починає розкриватися рясним цвітінням, Природа кличе нас до себе. Нам захотілося зібрати своїх гостей на чай і подивитися на перші зелені бростки в цьому році. Ми подумали, що це була б чудова нагода взяти вас усіх разом із собою. А з чого було б краще розпочати чайний сезон 2016-го року, як не з якогось свіжого, виготовленого руками зеленого чаю, сповненого турботи і любові резидентів і гостей тут, у нашому Центрі?