AndaHeartFreeofObstructions1

 

Продовжуючи обговорення вірша, який передає сутність Ґунфу Ча в нашій Традиції, Ву Де розглядає третій рядок. Його сутність завжди є дуже важливою темою для наших класів, адже стосується вона як заварювання чаю, так і вправності в житті.

Ми би хотіли продовжити розмову про вірш, що надихає нас у приготуванні чаю ґунфу в нашій Традиції. Насправді те, що ми можемо дослідити в цих статтях, ніяк не зрівняється з його глибиною, навіть якби цей цикл продовжувався роками — найкращий чай завжди починається з рук і серця, котрі сповнені Ґунфу Ча. Ви не будете по-справжньому розуміти цей вірш, доки не відчуватимете Чай у такий спосіб. Знати щось — зовсім не те, що відчувати це! Як завжди каже Майстер Лін: “Про те ствердить чашка”. Саме тому ми і заохочуємо вас вчитатися у вірш якомога глибше і, що важливіше, вживати це у своєму способі приготування чаю ґунфу — поступово вживляти майстерність у своє серце, щоби ви відчували її своїми руками, коли прийде на те час.

 

Оберігаючи тепло, почни вбирати спокій.
І плавко, м’яко, в поступових рухах,
Із серцем, що нічим не скуте,
Завершиться все в єдності дихання.

 

Цього місяця ми візьмемося за третій рядок, можливо найважливіший з усього вірша: “Із серцем, що нічим не скуте…” Він єдиний має свою власну історичність і походить з Махапраджняпараміта Хрідая Сутри (Mahaprajnaparamita Hridaya Sutra), більш відомої під назвою “Сутра Серця”. У тому глибокому вченні наш рядок часто перекладається наступним чином: “Розум Бодхісатви вільний від обмежень і через те позбавлений страхів…” Його частина “розум вільний від обмежень” якраз і є наша “із серцем, що нічим не скуте”. В цьому місці, в одному з найглибших вже і так заглибленої Сутри, демонструється, що для просвітлених (bodhi) вояка чи істоти (satva) не існує жодних перепон у розумі/серці (китайською для цього є лише одне слово shin). Відсутність перешкод робить їх безстрашними — вони прагнуть до звільнення себе і свого світу за будь-яку ціну і готові увійти в самі врата Пекла задля спасіння тих, хто там перебуває. Але це дійсно дуже високий стан.

Іноді Майстер Лін замінює цей рядок на більш свійський “xin wu bie xiang (心無別向)”, висловлюючи ту ж істину з пом'якшеною силою чи глибиною, що також має набагато меншу історичну вагу. Але буддійська версія висловлюється значно ширше про те, що це означає для заварювання чаю з майстерністю, посилаючись на давню китайську концепцію “робити без того, хто робить, діяти без діяча” — по суті це текти за активністю таким чином, що воно робиться саме — так спортсмен втрачає себе в “своїй зоні” через гру, чи виконання твору цілковито захоплює музиканта, настільки, що його більше не існує. Цей стан ще відомий як “wu wei”.

На Заході доволі часто майстерність хибно ототожнюють з контролем. Через це західні учні досить неохоче називають свого вчителя “майстром”. Їх нема в чому звинувачувати, бо це слово за всю свою історію використовувалось у такому принизливому сенсі (англійською “master” ще означає “повелитель, господар” (прим. перекл.)), немов би це звернення до власника рабів чи собак тощо. Але ж справжня Майстерність зовсім не пов’язана з контролем. Майстерність — це коли ви знаходите ту частину вас, яка відповідає Всесвітові, і дієте з неї. В такий спосіб у всьому, що ви будете робити, за вами стоятиме міць цього Світу. Тоді ваші дії будуть текти за течією, і це набуватиме дуже реального відчуття, де ваша сила і широчінь збільшуватимуться в рази. Ви рухаєтесь і творите з енергією Всесвіту, в якійсь мірі виконуєте його накази, хоча це може бути всього лише завиток пера чи спосіб спілкування. Ву вей (Wu wei) — це коли балерина каже, що під час її виконання немає ані музики, ані її самої, а є тільки танець. Ву вей — це коли ви настільки природня частина Чайної Течії, що приналежність вас цьому процесу нічим не відрізняється від приналежності до нього чайного посуду чи навіть самого Чаю...

Як ми обговорювали того місяця, однією з найважливіших основ Чаю є навчитися ні в якому разі не братися за чайник з водою, поки ваше серце не стане вільним. Є така традиція, що налічує в Китаї сотні років, за якої не слід розмовляти під час приготування, щоби не забруднювати словами чайний настій. Розливання завжди є сприятливою можливістю зробити паузу, навіть для бізнесових зустрічей або випадкових розмов за чаєм. Таким чином обидва, і хазяїн і гість, зберуться і поміркують над обговоренням, зваживши свої правильні відповіді. Тоді ми спілкуємося від серця і навчаємося мистецтву слухати правильно.

Немає більш важливої поради за ту, щоби приділити час на центрування, перш ніж починати кожне заварювання. Звільніть свої серце і розум. Це можливо за допомогою медитації, дихання, молитви чи того, що я люблю найбільше: коли ви об’єднуєте через свої руки чайник з водою і чайник для заварювання і в цей час, глибоко дихаючи, заспокоюєте розум і центр своєї енегрії в серці. Коли я так роблю, я можу відчувати через своє серце, що зв’язок між водою і Чаєм став ясним. Якщо ця лінія чиста і поєднання сильне, без жодних втручань чи перешкод, тільки тоді я піднімаю чайник. Це вимагає деякого терпіння. Але ж пам’ятайте, що не треба поспішати. Чай — це завжди уповільнення! Немає жодної причини квапитися, бо з того гарного нічого не виходить (а також розмовляти, коли ви розливаєте, як вголос, так і у вигляді внутрішнього діалогу, що може ще призводити до биття посуду в майбутньому). Якщо ви маєте готувати чай майстерно, то це повинно бути з того місця, в якому ви відповідаєте Всесвітові.

Коли ви залишаєтеся на глибині, в центрі самого спокою, заварювання чаю відбувається саме по собі —  у ву вей, от такий каламбур... Отже, чим більше ви розвиваєтесь за допомогою медитації та інших практик, тим кращий чай ви робите. Іншими словами, заварювання чаю є не тим, що ви робите, а швидше чимось, чим ви є...

У цьому місяці спробуйте докладати більше зусиль, щоби робити паузу перед кожним заварюванням і очищувати своє серце. Замість того щоби триматися осторонь і “робити” це, проживіть хоч секунду вільними від меж розуму і вкладіть себе в процес заварювання. З’єднайте ручку чайника для води з ручкою кришечки ісинського чайничка і подивіться, чи зможете ви відчувати потік енергії та зв’язок між чаєм і водою/теплом. Це буде легше зробити після першого настоювання, коли вони вже зволожені — коли вода є на листочках і в чайнику. Погляньте, чи зможете ви розпізнати, якщо зв’язок не такий чистий — коли він нерівний/нерухомий на відміну від гладкої течії. Що відбувається, коли ви готуєте чай із свого розуму? Якщо ви знаходите чистоту всередині і наливаєте звідти, то наскільки відрізняється ваш чай? Яку різницю тоді має саме приготування? Звідки приходять напрямні принципи, коли ви не тут? Коли немає ніякого сенсу в “я”, як суб’єкті, що “заварює чай”, підметі для дієслова, то хто/що ж тоді його готує? Звідки походять ці рухи і куди вони зникають, коли закінчуються?

Сподіваємося, що ці питання не тільки допоможуть вам детальніше дослідити своє приготування ґунфу, але і дещо висвітлять цей вірш, який займає центральне місце в нашій Традиції, і, можливо, допоможуть проторити дорогу для деяких великих трансформацій у вашій чайній практиці і в житті...

 

AndaHeartFreeofObstructions2

 

Статтю надруковано в січні 2015-го року 
в часописі Всесвітньої Чайної Хатинки.
Перекладено спеціяльно для TeaSageHut.org.ua

teakettle